Почему нардепы не торопятся осчастливить крестьян бесплатными паями
Если жителей больших городов портит квартирный вопрос, то крестьян — земельный. Особенно когда есть возможность сначала бесплатно получить надел, а потом выгодно его продать какому-то фермеру. Однако государство не очень спешит раздавать людям землю.
Пайовики та пільговики
Питання щодо приватизації земель державної та комунальної власності знову підняли на черговому засіданні Комітету Верховної Ради з питань аграрної та земельної політики. Зокрема, обговорювався проект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» (№3012-2) у процесі його підготовки до другого читання.
Редакція документа до першого читання передбачала такі пропорції розподілу угідь при розпаюванні: працівникам підприємств — до 40%; учасникам бойових дій — до 20, в оренду на земельних торгах — не менше ніж 40%. Питання кореляції та співвідношення площ мали також питому вагу під час обговорень.
«Люди вже повинні отримати свій пай, якусь частину майна! І якщо ми це зробимо — це буде хороше, цікаве та правильне рішення. Бо ми породили соціальну несправедливість. Давайте це виправимо!» — зауважив нардеп Микола Кучер.
Увагу парламентарів привернуло питання необхідності стажу роботи на сільськогосподарському підприємстві для працівників, які претендуватимуть на пай. Висловлювалися пропозиції щодо 3 або 5 років. У результаті попередньо зупинилися на першій цифрі.
Секретар профільного комітету Іван Чайківський наголосив: «Цей проект якраз на часі. Бо держава з тих земель, які сьогодні має у власності, абсолютно нічого не отримує. Приблизно 90—95% комунальних підприємств генерують величезні збитки. І з цим «великим спадком» нам щось треба терміново робити. Чи є цей проект на сьогодні найкращим? Я не знаю. Напевне, доцільно виділити ті 40% земель державної та комунальної власності працівникам сільгосппідприємств. Але зробити це так, щоб не було зловживань. Тому, на мій погляд, 3 роки — оптимальний термін для проходження процедури розпаювання. Це дуже складний процес, і нам потрібно прийняти виважене рішення».
Паралельно підняли питання доцільності виділення землі працівникам закладів аграрної освіти.
Дайте швидше землю!
У ході дискусії не до кінця вирішеним залишилося питання, чи обов’язковим має бути клопотання трудового колективу при приватизації земель підприємства? Так само нардепи не дійшли спільної думки, чи мають бути виключені із складу земель, що підлягають приватизації, землі профільних інститутів та дослідних станцій? Чи потрібно встановлювати вимоги щодо стажу роботи на підприємстві, що приватизується, для отримання паю? Ким визначається перелік учасників бойових дій, яким мають намір виділяти землю?
«Пройшло більше року, як ми обговорюємо спірні питання цього проекту. Натомість люди на селі й учасники бойових дій очікують від нас рішення. Відтягуючи час, ми накликаємо на себе підозру: а чи не отримують високопосадовці й ми, як представники влади, якусь вигоду від того, що час іде, а земля обробляється рейдерами», — закликала колег швидше визначатися з долею землі нардеп Марина Нікітіна.
Щодо учасників бойових дій, то, на її думку, «при небажанні обробляти цю землю вони чудово зможуть отримати кошти, здавши свій пай в оренду». Тобто, по суті, нардепи розуміють, що віддадуть землю одним, аби вони просто продали чи здали в оренду іншим. Чому до цього переліку тоді не додати, скажімо, пенсіонерів чи вчителів на селі? А може, мета полягає лише в тому, аби знайти шлях, як вивести землю з однієї форми власності та передати в «потрібні руки»?
Утім, про підсумки дискусій дізнаємося на наступному засіданні комітету. А про справжні наміри влади — за списком латифундистів, котрі з’являться років за 3—5.