Нещодавно Громадська Спілка «Бізнес мережа сільських жінок» підписала меморандум із проєктом ООН Жінки «Просування гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок в рамках реформи децентралізації в Україні», за яким спілка надаватиме профільну допомогу жінкам з ще 13 громад та чотирьох областей: Волинської, Чернівецької, Херсонської та Сумської.

Як і у всьому світі, третина жінок в Україні живуть в сільській місцевості. І дотепер не всі жінки, які мешкають в селах, мають постійний доступ до води, якісної медицини та Інтернету. Чимало процесів немеханізовані й потребують важкої фізичної праці. Однак поступово становище фермерок змінюється і їхня діяльність стає повноцінним бізнесом, що має перспективи розвитку.

«Бізнес мережа сільських жінок» веде системну роботу вже понад десять років, але формально об’єднались кілька років тому. Спілка об’єднує фермерок з усіє України для обміну досвідом, навчання, підвищення кваліфікації, формування бізнес-планів та знайомства із змінами до законодавства. Одним з напрямків громадської спілки є подолання стереотипів та боротьба із дискримінацією, щодо мешканок сільської місцевості.

Про це і не тільки ми поговорили з головою правління та Громадської Спілки «Бізнес мережа сільських жінок» Ярославою Сорокопуд та директоркою Софією Буртак.

Пані Ярослава Сорокопуд розповідає про актуальні проблеми: «Інформаційний простір не такий доступний для фермерок. Не у всіх є доступ до Інтернету і часто єдиним каналом зв’язку може бути радіо, а самі жінки задіяні в своїх господарствах 24/7. Часто фермерки поєднують три-чотири соціальні ролі. Вони мають бути матерями, фермерками та працювати на основній роботі, наприклад, в школі чи магазині».

На тлі таких викликів постала ідея щорічного Форуму жінок-фермерок, який би працював над підвищенням обізнаності жінок про їхні права, нові технології та можливості.

Пані Ярослава розповідає про ідею Форуму: «Форум жінок-фермерок України» – це українсько-канадський Проект «Розвиток молочного бізнесу в Україні» та «Український проект бізнес-розвитку плодоовочівництва» (UHBDP), які об’єднались заради підвищення конкурентоспроможності і компетентності фермерок.

Але не всі сільські жінки включені до інновативних процесів, жінки досі зайняті виживанням та забезпеченням своїх сімей. Тільки кожна шоста людина, яка веде сільське господарство, працює офіційно. Тобто жінки та чоловіки самостійно вирощують та реалізують сільськогосподарську продукцію, часто не мають можливості користуватися перевагами та субсидіями офіційних працівників. Тут «Бізнес мережа сільських жінок» може надати експертну допомогу і оцінку, а також провести тренінги для жінок, які бажають стати підприємицями та перевести свою працю в легальне поле.

За словами Софії Буртак: «Наша мережа – це спільнота. Організація з’явилась для мережування та обміну досвідом між жінками. Дослідження, які ми проводили з сільськими жінками, показали, що проблемою є доступ до ресурсів. Жінки мають менший доступ до продуктивних ресурсів у своїй щоденній роботі. Це стосується всіх сільських жінок, адже вони мають займатись і продуктивною, і репродуктивною працею, нерідко маючи підсобне сільське виробництво. Для того, щоб вся родина почувалася добре, їм потрібен доступ до виробничих ресурсів як-от комбайни, механізована техніка. Тут і заховано питання про гендерний дисбаланс, адже тільки 35% дорослих жінок та 19% молодих жінок мають доступ до таких ресурсів».

Пані Софія наводить приклад, як подібний дисбаланс виглядає у реальному житті: «Чоловік, для посадки картоплі придбав картоплесаджалку, цей процес механізовано. Але пристрій для збирання картоплі чоловік не придбав. Тож, його дружина, мати десятьох дітей, змушена з іншими жінками вручну збирати картоплю, адже це вважається жіночою працею».

На думку наших співрозмовниць, гендерний розподіл робіт залишається в минулому: «Чи може чоловік доїти корову? – так може. Чи може жінка водити трактор та комбайн? – так може. І жінки і чоловіки можуть навчитися користуватись дронами та необхідними програмами».

Якщо підрахувати години праці, яку можна б було механізувати та оптимізувати, то з’явиться час на освіту, бізнес та власну справу. Дослідження Громадської Спілки «Бізнес мережа сільських жінок» та спілки Dairy Farmers показало, що механізація праці впливає на почуття щастя у фермерів. Тобто, чим більше праця механізована і чим більше люди мають часу на дозвілля, тим щасливішими вони почуваються.