Щоб не їхати на заробітки. Як отримати гроші на власну молочну ферму

“У нас було два варіанти: залишити доньку і їхати на заробітки в Польщу або ризикнути і відкрити молочну ферму”, – згадує Віта Нечипоренко з Рівненщини.

Разом з чоловіком Юрієм у 2019 році вони стали учасниками проєкту “Сімейні молочні ферми”, від якого отримали гроші на власне господарство та крафтову сироварню “Юнікасоль”.

Хто і як може стати учасником проєкту та скільки заробляють власники молочних ферм сімейного типу?

Від редакції

Малий та середній бізнес формує понад половину економіки України. Його представники не можуть лобіювати свої інтереси, як це робить великий бізнес, але вони пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.

ЕП підтримує та розділяє принципи, якими керуються представники малого та середнього бізнесу в постійному прагненні до зростання, тому редакція ділиться з читачами цікавими історіями його представників.

Це не історії про приголомшливий успіх та великі статки. Це історії про те, як закохані у свою справу українці крок за кроком розвиваються, працюють самі, дають роботу іншим та діляться своїм досвідом.

Про корів та молоко

З року в рік українці збувають велику рогату худобу. За три десятиліття незалежності кількість корів в Україні скоротилася вп’ятеро. Якщо в кінці 1990 року їх поголів’я становило 8,5 млн, то 1 грудня 2021 року – лише 1,61 млн. Навіть порівняно з 2020 роком кількість корів скоротилася на 6,8%.

Держстат знає не лише загальну кількість корів, а й частки тих, що вирощують селяни та підприємства. За даними відомства, кількість “сільських” корів у 2020 році зменшилася ще більше, на 8%, тепер їх близько 1,2 млн голів.

Така тенденція не могла не позначитися на обсягах надоїв. Аналітикиня Асоціації виробників молока Яна Лінецька розповіла, що за десять місяців 2021 року в Україні надоїли 7,5 млн тонн молока, що на 6% менше, ніж у 2020 році. Надої “сільських” корів скоротилися на 7,2%, “промислових” – на 0,6%.

Не дивно, що переробним підприємствам бракує сировини. За словами Лінецької, у 2020 році дефіцит становив 1 млн тонн, у 2021 році – 1,5 млн тонн. Крім того, частина молока від “сільських” корів не відповідає вимогам харчового законодавства щодо рівня бактеріального забруднення та домішок.

Промислові, малі та сімейні ферми не встигають компенсувати цей дефіцит, але збільшення їх частки покращує якість сировини в загальному “бідоні”. У 2016 році частка такого молока становила 14,6%, у 2020 році – 26,9%. За три квартали 2021 року на нього вже припадав 31%.

Що таке сімейні молочні ферми

Це інвестиційний проєкт бізнесмена Михайла Корилкевича для селян, які хочуть відкрити молочні ферми. Умовою участі в ньому є те, що на таких фермах не повинно бути найманих працівників, а лише члени однієї родини.

Проєкт реалізують кластер “Натуральне молоко” і “ТОВ “Укрмілкінвест”. Останнє – головний інвестор проєкту. Компанія залучає кошти промислових ферм, молокозаводів та приватних донорів. Його фінансують 326 інвесторів. Загальна кількість залучених коштів – 23,8 млн грн.

“Укрмілкінвест” заробляє кошти, продаючи велику рогату худобу, сільськогосподарські культури та корми, надає консультаційні послуги.

Досвід Німеччини, Данії та Канади показав: сімейні ферми повертають інвестиції у два-три рази швидше, ніж промислові.

“Промислове господарство окупається за сім-десять років, а сімейне – за два-чотири роки. Крім того, малі ферми, де утримують 15-50 корів, легко масштабувати як бізнес – створити велику кількість успішних господарств по всій країні. Тому ми й обрали сімейний формат”, – зауважив Корилкевич.

Географія проєкту розширюється. У 2021 році до нього приєдналися 122 ферми з десяти регіонів. Лідери – Хмельниччина, Рівненщина та Волинь. Є сімейні господарства в Полтавській, Сумській, Вінницькій, Житомирській, Черкаській, Миколаївській, Івано-Франківській, Львівській і Тернопільській областях.

“Проєкт дає селянам доступ до фінансів, а сімейний тип ферм дозволяє інвестору використовувати енергію приватного підприємництва. Об’єднавши тисячі сімей, проєкт отримає доступ до ресурсів світового фінансового ринку. Міжнародні інвестори не фінансуватимуть маленьку ферму, а мережа з тисячі сімейних ферм є цікавим об’єктом інвестування”, – пояснює ідею Корилкевич.

До 2027 року “Сімейні молочні ферми” планують відкрити 5 тис ферм.

 

Що і на яких умовах отримує селянин

У відкриття ферми вкладають кошти “Укрмілкінвест” та сім’я, яка буде там працювати. Право власності на господарство залишається в родини.

“Укрмілкінвест” видає фермерам три кредити.

Перший ­– на будівництво корівника. Це безвідсоткова позика, яку необхідно повернути за два роки.

Другий – на придбання худоби: по 22 тис грн на одну корову під 9% річних. Цей кредит повертається за чотири роки рівними частинами, починаючи з другого року співпраці, а відсотки погашають щомісяця протягом дії договору або за індивідуальним графіком.

Третій – на холодильники, доїльні апарати, інше обладнання. Фермер повертає лише 50% коштів, узятих під 9% річних. Інші 50% – безповоротна допомога.

Фермер позичає гроші саме на те, чого йому не вистачає для ведення бізнесу. Середня вартість відкриття ферми, за словами Корилкевича, – 1 млн грн.

Проєкт надає фермам ветеринарне та зоотехнічне обслуговування, повне юридичне та бухгалтерське адміністрування, навчання та гарантію збуту.

Молоко забирають заводи, розташовані в регіоні фермера, які мають договори з проєктом. Його учасники здають молоко на 1 грн за літр дорожче, ніж інші селяни регіону. З цих грошей вони й повертають кредити.

Участь держави в проєкті обмежується дотаціями. Команда проєкту допомагає їх отримати. За 2021 рік 58 сімейних ферм отримали 7,8 млн грн дотацій.

А якщо не вийде

Щомісяця фахівці проєкту відстежують ефективність усіх ферм.

Корилкевич каже, що наразі успішні понад 60% з них, на 35% є проблеми. Для останніх проєкт планує оздоровчі дії на наступний місяць після моніторингу. Близько 5% господарств – проблемні. На них проводять аудит: переглядають раціон корів та визначають інші причини труднощів.

Якщо ферма все ж банкрутує і має борги перед проєктом, то “Сімейні молочні ферми” компенсує їх, забираючи обладнання та худобу.

Аби стати учасником проєкту, треба мати згуртовану родину, яка хоче працювати на фермі і в проєкті, аграрну техніку, землю у власності або оренді для будівництва корівника, заготівлі кормів та випасу худоби, позитивну репутацію і не мати прострочених боргів за кредитами та податками.

Якщо кандидат відповідає цим критеріям, він може подати заявку на сайті компанії. Важливо, що 10-20% вартості ферми має фінансувати родина.

Скільки заробляє ферма

Серед основних факторів, що впливають на прибуток ферми, – продуктивність та здоров’я корів, достатня кількість кормів та правильна система утримання.

Ферма, де вирощують 20 корів, отримує до 220 тис грн прибутку на рік або 11 тис грн на корову. Підвищить дохід відкриття крафтового виробництва сирів, йогуртів, сметани. Тоді прибуток з корови становитиме 23 тис грн на рік.

“Наші фахівці навчають фермерів ветеринарії, щоб вони могли надавати ці послуги навколишнім господарствам та отримали ще одне джерело прибутку. “Сімейні молочні ферми” – це не лише молоко”, – пояснив засновник проєкту.

 

Реальні історії фермерів

Микола Сосновський до заснування “Веселої ферми” в селі Овадне на Волині працював будівельником. Їздив на заробітки в Київ та Луцьк. Про проєкт дізнався випадково у 2019 році, коли приїхав з товаришем на пилораму. Там якраз готували матеріал для будівництва корівника в сусідньому селі.

Через рік родина відкрила свою ферму.

Будівництво каркасного корівника коштувало майже 150 тис грн, з яких 100 тис грн – гроші проєкту, решта – власні. Від “Сімейних молочних ферм” сім’я отримала холодильник, аналізатор молока, доїльний апарат, поїлку, обладнання для вентиляції, освітлення та гумові килимки під корів.

Худобу селян купував на племінних фермах. Звичайні сільські корови коштували 15 тис грн, а племінні породи “голштин” – 45 тис грн. Проєкт видає по 22 тис грн на корову, тому Сосновському довелося докладати свої гроші.

“Мені на фермі подобається. Звісно, треба тричі на день доїти, годувати тварин, але це набагато легше, ніж на будівництві далеко від сім’ї”, – каже фермер.

Молоко здає по 9 грн за літр. Щомісяця повертає борг по 10 тис грн. Каже, що умови дуже гнучкі. Якщо в якийсь місяць заробив менше, то можна заплатити не всю суму, а 8 тис грн чи 5 тис грн або взагалі взяти канікули.

Крім того, у кредит від проєкту можна отримати корм для худоби, якщо його не вистачає. Наразі після повернення позики та відрахування всіх витрат чистими на місяць у Сосновського залишається 30-36 тис грн.

У 2019 році Віта і Юрій Нечипоруки відкрили ферму “Юнікасоль” у селі Буща на Рівненщині. Тоді ж заснували однойменну крафтову сироварню. Фермою родина володіє сама, а сироварнею – разом з представником “Укрмілкінвесту”.

До участі в проєкті Нечипоруки тримали корів, робили сири та продавали їх на базарі. Хотілося жити краще, але грошей на розвиток бізнесу не було.

Віта і Юрій уже шукали вакансії в Польщі. Планували заробити там на квартиру та перебратися в Рівне. Кажуть, що поїхали б, якби не маленька донька. Її не хотілося залишати на бабусь. Коли дізналися про проєкт і відвідали інші сімейні ферми, ризикнули та відкрили власне господарство.

Хлів збудували шторного типу: влітку він повністю відкритий, а взимку стіни затуляють брезентовими шторами. Із землею були проблеми. Отримати гарантовані державою 2 га не могли, тож узяли в оренду ділянки родичів.

Зараз на фермі 33 корови, їх доглядає Юрій. Віта – головна в сироварні, вона виготовляє 14 видів сиру. За місяць продає 300-400 кг через інтернет та в магазинчиках регіону. Навесні Нечипоруки планують влаштовувати екскурсії на ферму. Це стане додатковим джерелом доходу та рекламою сиру.

“Щоб працювати на фермі, треба любити тварин, мати терпіння. Інакше не варто й починати. А ось кредитів боятися не треба. Люди в проєкті проконсультують, пояснять усе. Сам витрат на створення ферми не потягнеш. Ми за два роки вже виплатили більш ніж половину позики”, – говорить Віта.

До відкриття ферми “Марківчанка” Руслан Обухівський вирощував сільгоспкультури на Житомирщині. Мав 200 га землі та старі колгоспні будівлі.

Однак рілля в Баранівському районі не надто родюча: піски та болота.

Дізнавшись про проєкт та побачивши, як працює ферма на Хмельниччині, разом з дружиною вирішили відкрити своє господарство на 40 корів.

Ремонт корівника коштував 800 тис грн, з них проєкт виділив 200 тис грн. Довелося доплачувати і за корів, бо купували племінних. “Чим більше молока дає корова, тим менша його собівартість. Корову треба годувати незалежно від того, скільки молока вона дає: три літри чи тридцять”, – пояснює Руслан.

Обухівський повинен погасити кредити за пʼять років. Щомісяця виплачує 20 тис грн. Хоче заготовляти корми на продаж та відкрити нетельне господарство.

“В Україні проблема з продуктивними коровами. Нетель з документами коштує 2 тисячі євро. Це не всім по кишені. Я хочу привозити хороших племінних телят, вирощувати і продавати новим фермам проєкту за доступнішою ціною. Планів багато, на все треба час”, – підсумував Обухівський.