У міжряддях саду краще всього вирощувати травосуміші злакових і бобових рослин
Науковці Уманського національного університету садівництва досліджували процеси трансформації сидеральної маси озимої пшениці, гороху і гірчиці в різних ґрунтах у яблуневому саду.
Результати досліду показали, що інтенсивність розкладання і мінералізації сидеральної маси залежить від його фізичного стану та хімічного складу, а також фізико-хімічних і біологічних властивостей ґрунтового середовища, в яке її заорюють.
Чим соковитіше зелена маса молодих рослин гірчиці і гороху, тим швидше вона розкладається і мінералізується. При цьому грунт збагачується переважно мінеральними сполуками, зокрема азотом, а вміст гумінових речовин не збільшується.
Співвідношення між процесами мінералізації і гуміфікації сидеральної маси зумовлені її хімічним складом, зокрема співвідношення C: N, в масі озимої пшениці сягає 37, гороху і гірчиці — відповідно 23 та 19.
Також цьому сприяє вище вміст у пшениці стійких до розкладання речовин: лігніну, клітковини, гемицелюлозы.
При необхідності першочергового збагачення ґрунту мінеральними сполуками в міжряддях плодових насаджень варто вирощувати сидеральні рослини, маса яких швидко розкладається і мінералізується, зокрема хрестоцвіті і бобові. А для підвищення рівня гумусу ефективними будуть злакові сидерати, зокрема озимі жито і пшениця, маса яких гумифицируется більшою мірою, особливо в разі заорювання в грунт в подсушенном стані.
Для кращого урівноваження процесів мінералізації і гуміфікації сидеральної маси в ґрунті варто вирощувати в міжряддях саду травосуміші злакових і бобових рослин, зокрема жита або пшениці з озимими чи зимуючими формами вики і гороху.